logo

Меню

Фотографии


2016 202016 262016 172016 132016 192016 92016 252016 42016 152016 102016 212016 142016 122016 182016 22016 320162016 112016 242016 52016 82016 222016 162016 72016 62016 282016 272016 23

Вход на сайт

Вход через

 

Поиск

С. Прокоф'єв про дітей та для дітей

Рейтинг:   / 19
ПлохоОтлично 

 

23 квітня цього року відбувся тематичний відкритий урок викладача

Золотарьової Ольги Василівни

присвячений 125-річчю від дня народження видатного композитора Сергія Прокоф’єва. 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок-бесіда з музичної літератури (по типу лекційно-комбінований) проведений з учнями  3-го класу. На ньому були присутні й учні інших груп із своїми викладачами.

 

 

 

Мета уроку – познайомити школярів з дитячими роками нашого прославленого земляка Сергія Прокоф’єва, і з його творами для дітей, зокрема, з фортепіанним циклом «Дитяча музика»

 

 

 

 

 

 

 

В процесі роботи учні познайомились з розповіддю викладача про дитячі роки композитора на Україні, показали свої знання з музичної літератури (йшла мова про «програмність» у музиці, тричастинність творів, засоби муз. виразності), слухали п’єси із збірки «Дитяча музика».  Жива музика звучала у виконанні учениці 3 кл. Молчан Надії («Тарантелла»).

 

 

 

 

 

 

 Тематичне заняття було інтегрованим у предмет «сольфеджіо» (точніше в теорію музики) – згадували «дисонуючі інтервали» і пізнавалися з «акордами-кластерами» на прикладі п’єси «Дощ і райдуга» (там дисонанси сприймаються як красиві кольорові плями в акварельній звучності мініатюри).

 

 

 

 

 

 

Урок був інтегрований і  в образотворче мистецтво – це асоціації з окремими роботами художників, які жили в одну епоху з композитором. До прикладу, - знайомство з художніми роботами Є.Щеглова «Хлопці з нашого двору», В.Шульги «Діти у полі», В.Сорокіна  «На рибалці». В творіннях цих майстрів, як і в музиці Сергія Прокоф’єва, - щасливе дитинство, свобода, розкутість. Усі роботи несуть радість, добро, усі вони «сонячні», тобто насичені теплом, світлом,  повітрям, простором.  Показані були на уроці й ілюстрації до музики Прокоф’єва, виконані учнями молодших класів на уроках музичної літератури.

 

 

Домашнім завданням стало: подивитися м/ф «Казки старого піаніно. С.Прокоф’єв».

 

 

З деякими фрагментами плану-конспекту відкритого уроку ви можете познайомитися далі.

 

Викладач. …..Матеріалів про дитячі роки Сергія Прокоф'єва в підручниках дуже мало. Тому, готуючись до цього уроку, мені довелося переглянути велику кількість літератури (серед неї «Сергій Прокоф’єв» Ігоря Вишневецького, «Степний хлопчик» Лесі Олейник), прочитати щоденники і спогади Прокоф'єва та його вчителя Р.Глієра. В результаті вийшов ось такий розповідь. Сподіваюсь, що він стане корисним для викладачів музичної літератури.
 «Мої маленькі друзі! Сьогодні я хочу розповісти вам дивовижну історію, що сталася неподалік від наших місць у кінці 19 ст. У нескінченних східно-українських степах, де гойдаються на вітрі срібні хвилі ковили, серед чорноземних полів та лугів, неподалік від річки Вовчій, затишно розташувалося велике і заможне село зі світлою, променистою назвою Сонцівка  (Сонцовка). Колись у цих краях жили скіфи, тому неподалік від села височіли залишки курганів-поховань, стояли кам'яні баби - ідоли, що залишилися від колишніх кочівників *. З незапам'ятних часів на скіфських рівнинах мешкали греки, зустрічалися там і поселення німців-колоністів, і  запорізьких козаків**.
     Найближчим містом від Сонцівки був тихий Бахмут, а трохи далі - індустріальна Юзівка (нині Донецьк). Неподалік, у 20 км., знаходилася з / д станція Гришине (тепер це Покровск). Як ви помітили, я розповідаю вам про знайомі місця, що розташовані недалеко від нашого міста.
     Одного разу, теплим квітневим днем (це було 125 років тому, в середу 15 квітня), коли весняний степ заряснів тисячами польових квітів і увібрав у себе безліч фарб і запахів, а з неба полилася дзвінка, мелодійна пісня жайворонка, в Сонцівці народився хлопчик. (Ви вже здогадалися - про кого моя розповідь? Так, звичайно ж, про Сергія Прокоф'єва). Батьки Сергія були інтелігентними, освіченими людьми і самі дали йому чудову початкову освіту. Батько, керуючий процвітаючим маєтком поміщика Сонцева ***, займався з дитиною російською мовою, арифметикою, географією, історією, ботанікою. Він же навчив хлопчика любити природу. З щоденників Сергія відомо, що він любив вирощувати квіти, спостерігав за зірками та місяцем, придивлявся до таємничого життя метеликів, жучків, коників, і бджіл на батьківській пасіці. Одного разу, на прогулянці, він знайшов стару туфлю. Цікавий хлопчик виявив у ній будиночок, в якому мешкали різні комашки. Можливо, враження від цієї маленької пригоди через багато років підштовхнули його до створення «Ходи коників» (зі зб. «Дитяча музика»). Звучить «Хода коників»
     Мама вчила хлопчика мовам: німецькій, французькій, пізніше англійській. А найголовніше - вона на все життя прищепила йому любов до класичної музики. Музику він чув з самого народження - Марія Григорівна часто грала сонати Бетховена, мазурки і вальси Шопена, п'єси Ліста, Чайковського. Іноді і Серьожі давали «пограти» з роялем. Відбувалося це так - мама грала «Місячну сонату» Бетховена (викладач награє кілька тактів), а в цей час хлопчик на клавішах верхнього регістру, фантазуючи, вистукував свою мелодію. Із задоволенням прислухався він до «нової» музики. Йому подобалися в ній несподівані «стрибки» мелодії і дисонуючі співзвуччя. Можливо, такі забави в якійсь мірі допомогли йому, в подальшому, створити щось самобутнє, нове, незвичайне (що тепер уже стало класикою) - таке, чого не змогли придумати інші. Таке, що і зараз робить музику С.Прокоф’єва для нас цікавою і привабливою.
     А починалося все ось так. Одного разу п'ятирічний хлопчик приніс мамі аркуш паперу і попрохав допомогти записати свій перший твір «Індіанський галоп». Незрозумілу назву вирішено було поміняти на «Індійський галоп», а заодно і замінити білу клавішу «сі» на чорну – «сі бемоль» ( «так гарніше»). Чорних клавіш Сергій тоді ще побоювався. Хочете послухати - що навигадувала п'ятирічна дитина? Вчитель грає «п'єску».


 
     Так, маленька, простенька, але «на дві руки», і шістнадцяті тривалості, і пунктирний ритм, і чіткий розподіл на два речення по 4 такти. А в 6 років з'явився марш «у 4 руки», потім були перші п'єси, вальс, рондо (всього в Сонцівці написано 58 п'єс).
Усе життя Сергій Прокоф’єв пам'ятав і зберігав спогади про «щасливу країну свого золотого дитинства», себе він називав «степним хлопчиком», а Сонцівку - «своєю батьківщиною». У щоденниках і спогадах Сергій розповідав про свої дитячі захоплення: про собак, олов'яних солдатиків, велосипед, ходьбу на ходулях, верхову їзду, ігри в саду з друзями - сільськими дітлахами. Виявлялися у хлопчика і інші різнобічні інтереси, так, він багато читав, писав вірші і п'єси, захоплювався грою в шахи і театральними виставами. Крім того, у Сергія було багато обов'язків - уроки музики та інші заняття.
     Першою вчителькою музики, звичайно ж, стала мама - молода, але мудра вихователька і педагог. Вона всіляко намагалася підтримувати інтерес дитини до музики, багато хлопчику грала, розповідала про композиторів, вибирала для уроків тільки цікаві п'єси. Та й самі заняття тривали перший час не більше 20 хвилин, щоб не пропали увага і зацікавленість маленького талановитого музиканта. Після гри обговорювалося спільно: що сподобалося і не сподобалося, і чому. Перед сном заведено було звітувати про справи і вчинки за день (з обов'язковою самооцінкою), і, звичайно ж, вечірня казка. Звучить «Казочка».
     Живучи у Сонцівці, Сергій вечорами часто чув українські народні пісні, які співали «дівчата» після трудового дня. Пісні ці, співучі, мелодійні, виразні, «увібрали красу навколишньої природи і відбили душу українського народу». За словами Р.Глієра (талановитого музиканта і вчителя музики Сергія), ці красиві українські пісні глибоко запали в душу хлопчика. Іноді він підбирав мелодії, що сподобалися, та імпровізував на їх теми, виявляючи при цьому багатство своєї фантазії.
     На Україні Прокоф'єв прожив 13 років. У Сонцівці його охрестили, там багато років (33р.) мешкали його батьки, там поховані бабуся і сестри. Там же Сергій цілком сформувався як особистість. На Україні відбулися його перші концерти, написані перші малі і великі твори (на іспит в Петербурзьку консерваторію він привіз із Сонцівки 4 опери, симфонію, 2 сонати та багато п'єс). Тут, на Україні, з маленького пустотливого хлопчика народжувався великий і мудрий художник, в майбутньому - визнаний майстер музичного мистецтва. Після закінчення навчання композитор жив 15 -16 років в країнах Європи, США, став відомим усьому світу композитором, піаністом і диригентом, потім влаштувався в Радянському Союзі. Ніколи Сергій Прокоф'єв не забував свою батьківщину і з гордістю говорив: «..я уродженець України». В Україну він приїжджав з концертами з Європи (виступав в Києві, Одесі, Харкові); українська тематика простежується в багатьох творах нашого знаменитого земляка...

 

Це буде цікавим і для дорослих:

 

* Колись на землях східної України жили ірано-язичницькі скіфи і сармати, потім гуни і готи, тюрки-болгари, хазари, печеніги. Дії «Слова о полку Ігоревім» розгорталися саме в степах навколо Північного Дінця. В античні часи територія перебувала під владою Босфорської царства. Після цього була Золота орда (Тамерланд), яка розграбувала, і практично знищила корінне населення. Донеччина занепала і перетворилася в Дике поле. І тільки в 19ст. тут знову оселилися люди, серед них і запорізькі козаки. Вони ставили невеликі білі хатинки, обсаджували їх садами з вишневими і яблуневими деревами і заводили господарство.


** Частина цих земель була подарована Тамбовському поміщику Сонцову ц. Катериною за хорошу службу. Той переселив туди невелику кількість бідняків-селян з Росії, тому в селі можна було почути і укр. мову, і російський говір.


*** У процвітаючій Сонцівці (з тисячним населенням, п’ятьма вулицями по 2 км., школою, церквою) працювали черепичний і цегельний заводи, паровий млин, маслоробний та пивоварний заводи, величезний кінний завод, кузня, хутряна майстерня, пасіка, шинок, що давав величезний дохід.


**** Твори Прокоф'єва на укр. тематику: балет «На Дніпрі», оп. «Семен Котко», музика до к / ф «Котовський» і «Партизани в степах України» (використані тексти на укр. мові), «Скіфські сюїти», фортепіанна п'єса «Думка». В пісні-романсі, присвяченій землі, де композитор народився, є такі слова: «Золота Україно – край мій хліборобний,
За тебе чимало крові пролито народной»(з рос.).

 

 

 

 

 

 




Константиновская школа искусств Copyright © 2015
Все права защищены. Копирование материалов с указанием автора и активной ссылкой на сайт
Перепечатка материалов сайта без указания авторства строго воспрещается.