logo

Меню

Фотографии


2016 32016 242016 272016 162016 92016 202016 182016 252016 222016 212016 102016 22016 122016 172016 1520162016 72016 132016 262016 52016 82016 112016 42016 282016 192016 142016 232016 6

Пошук

С. Прокоф'єв про дітей та для дітей

 

23 квітня цього року відбувся тематичний відкритий урок викладача

Золотарьової Ольги Василівни

присвячений 125-річчю від дня народження видатного композитора Сергія Прокоф’єва. 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок-бесіда з музичної літератури (по типу лекційно-комбінований) проведений з учнями  3-го класу. На ньому були присутні й учні інших груп із своїми викладачами.

 

 

 

Мета уроку – познайомити школярів з дитячими роками нашого прославленого земляка Сергія Прокоф’єва, і з його творами для дітей, зокрема, з фортепіанним циклом «Дитяча музика»

 

 

 

 

 

 

 

В процесі роботи учні познайомились з розповіддю викладача про дитячі роки композитора на Україні, показали свої знання з музичної літератури (йшла мова про «програмність» у музиці, тричастинність творів, засоби муз. виразності), слухали п’єси із збірки «Дитяча музика».  Жива музика звучала у виконанні учениці 3 кл. Молчан Надії («Тарантелла»).

 

 

 

 

 

 

 Тематичне заняття було інтегрованим у предмет «сольфеджіо» (точніше в теорію музики) – згадували «дисонуючі інтервали» і пізнавалися з «акордами-кластерами» на прикладі п’єси «Дощ і райдуга» (там дисонанси сприймаються як красиві кольорові плями в акварельній звучності мініатюри).

 

 

 

 

 

 

Урок був інтегрований і  в образотворче мистецтво – це асоціації з окремими роботами художників, які жили в одну епоху з композитором. До прикладу, - знайомство з художніми роботами Є.Щеглова «Хлопці з нашого двору», В.Шульги «Діти у полі», В.Сорокіна  «На рибалці». В творіннях цих майстрів, як і в музиці Сергія Прокоф’єва, - щасливе дитинство, свобода, розкутість. Усі роботи несуть радість, добро, усі вони «сонячні», тобто насичені теплом, світлом,  повітрям, простором.  Показані були на уроці й ілюстрації до музики Прокоф’єва, виконані учнями молодших класів на уроках музичної літератури.

 

 

Домашнім завданням стало: подивитися м/ф «Казки старого піаніно. С.Прокоф’єв».

 

 

З деякими фрагментами плану-конспекту відкритого уроку ви можете познайомитися далі.

 

Викладач. …..Матеріалів про дитячі роки Сергія Прокоф'єва в підручниках дуже мало. Тому, готуючись до цього уроку, мені довелося переглянути велику кількість літератури (серед неї «Сергій Прокоф’єв» Ігоря Вишневецького, «Степний хлопчик» Лесі Олейник), прочитати щоденники і спогади Прокоф'єва та його вчителя Р.Глієра. В результаті вийшов ось такий розповідь. Сподіваюсь, що він стане корисним для викладачів музичної літератури.
 «Мої маленькі друзі! Сьогодні я хочу розповісти вам дивовижну історію, що сталася неподалік від наших місць у кінці 19 ст. У нескінченних східно-українських степах, де гойдаються на вітрі срібні хвилі ковили, серед чорноземних полів та лугів, неподалік від річки Вовчій, затишно розташувалося велике і заможне село зі світлою, променистою назвою Сонцівка  (Сонцовка). Колись у цих краях жили скіфи, тому неподалік від села височіли залишки курганів-поховань, стояли кам'яні баби - ідоли, що залишилися від колишніх кочівників *. З незапам'ятних часів на скіфських рівнинах мешкали греки, зустрічалися там і поселення німців-колоністів, і  запорізьких козаків**.
     Найближчим містом від Сонцівки був тихий Бахмут, а трохи далі - індустріальна Юзівка (нині Донецьк). Неподалік, у 20 км., знаходилася з / д станція Гришине (тепер це Покровск). Як ви помітили, я розповідаю вам про знайомі місця, що розташовані недалеко від нашого міста.
     Одного разу, теплим квітневим днем (це було 125 років тому, в середу 15 квітня), коли весняний степ заряснів тисячами польових квітів і увібрав у себе безліч фарб і запахів, а з неба полилася дзвінка, мелодійна пісня жайворонка, в Сонцівці народився хлопчик. (Ви вже здогадалися - про кого моя розповідь? Так, звичайно ж, про Сергія Прокоф'єва). Батьки Сергія були інтелігентними, освіченими людьми і самі дали йому чудову початкову освіту. Батько, керуючий процвітаючим маєтком поміщика Сонцева ***, займався з дитиною російською мовою, арифметикою, географією, історією, ботанікою. Він же навчив хлопчика любити природу. З щоденників Сергія відомо, що він любив вирощувати квіти, спостерігав за зірками та місяцем, придивлявся до таємничого життя метеликів, жучків, коників, і бджіл на батьківській пасіці. Одного разу, на прогулянці, він знайшов стару туфлю. Цікавий хлопчик виявив у ній будиночок, в якому мешкали різні комашки. Можливо, враження від цієї маленької пригоди через багато років підштовхнули його до створення «Ходи коників» (зі зб. «Дитяча музика»). Звучить «Хода коників»
     Мама вчила хлопчика мовам: німецькій, французькій, пізніше англійській. А найголовніше - вона на все життя прищепила йому любов до класичної музики. Музику він чув з самого народження - Марія Григорівна часто грала сонати Бетховена, мазурки і вальси Шопена, п'єси Ліста, Чайковського. Іноді і Серьожі давали «пограти» з роялем. Відбувалося це так - мама грала «Місячну сонату» Бетховена (викладач награє кілька тактів), а в цей час хлопчик на клавішах верхнього регістру, фантазуючи, вистукував свою мелодію. Із задоволенням прислухався він до «нової» музики. Йому подобалися в ній несподівані «стрибки» мелодії і дисонуючі співзвуччя. Можливо, такі забави в якійсь мірі допомогли йому, в подальшому, створити щось самобутнє, нове, незвичайне (що тепер уже стало класикою) - таке, чого не змогли придумати інші. Таке, що і зараз робить музику С.Прокоф’єва для нас цікавою і привабливою.
     А починалося все ось так. Одного разу п'ятирічний хлопчик приніс мамі аркуш паперу і попрохав допомогти записати свій перший твір «Індіанський галоп». Незрозумілу назву вирішено було поміняти на «Індійський галоп», а заодно і замінити білу клавішу «сі» на чорну – «сі бемоль» ( «так гарніше»). Чорних клавіш Сергій тоді ще побоювався. Хочете послухати - що навигадувала п'ятирічна дитина? Вчитель грає «п'єску».


 
     Так, маленька, простенька, але «на дві руки», і шістнадцяті тривалості, і пунктирний ритм, і чіткий розподіл на два речення по 4 такти. А в 6 років з'явився марш «у 4 руки», потім були перші п'єси, вальс, рондо (всього в Сонцівці написано 58 п'єс).
Усе життя Сергій Прокоф’єв пам'ятав і зберігав спогади про «щасливу країну свого золотого дитинства», себе він називав «степним хлопчиком», а Сонцівку - «своєю батьківщиною». У щоденниках і спогадах Сергій розповідав про свої дитячі захоплення: про собак, олов'яних солдатиків, велосипед, ходьбу на ходулях, верхову їзду, ігри в саду з друзями - сільськими дітлахами. Виявлялися у хлопчика і інші різнобічні інтереси, так, він багато читав, писав вірші і п'єси, захоплювався грою в шахи і театральними виставами. Крім того, у Сергія було багато обов'язків - уроки музики та інші заняття.
     Першою вчителькою музики, звичайно ж, стала мама - молода, але мудра вихователька і педагог. Вона всіляко намагалася підтримувати інтерес дитини до музики, багато хлопчику грала, розповідала про композиторів, вибирала для уроків тільки цікаві п'єси. Та й самі заняття тривали перший час не більше 20 хвилин, щоб не пропали увага і зацікавленість маленького талановитого музиканта. Після гри обговорювалося спільно: що сподобалося і не сподобалося, і чому. Перед сном заведено було звітувати про справи і вчинки за день (з обов'язковою самооцінкою), і, звичайно ж, вечірня казка. Звучить «Казочка».
     Живучи у Сонцівці, Сергій вечорами часто чув українські народні пісні, які співали «дівчата» після трудового дня. Пісні ці, співучі, мелодійні, виразні, «увібрали красу навколишньої природи і відбили душу українського народу». За словами Р.Глієра (талановитого музиканта і вчителя музики Сергія), ці красиві українські пісні глибоко запали в душу хлопчика. Іноді він підбирав мелодії, що сподобалися, та імпровізував на їх теми, виявляючи при цьому багатство своєї фантазії.
     На Україні Прокоф'єв прожив 13 років. У Сонцівці його охрестили, там багато років (33р.) мешкали його батьки, там поховані бабуся і сестри. Там же Сергій цілком сформувався як особистість. На Україні відбулися його перші концерти, написані перші малі і великі твори (на іспит в Петербурзьку консерваторію він привіз із Сонцівки 4 опери, симфонію, 2 сонати та багато п'єс). Тут, на Україні, з маленького пустотливого хлопчика народжувався великий і мудрий художник, в майбутньому - визнаний майстер музичного мистецтва. Після закінчення навчання композитор жив 15 -16 років в країнах Європи, США, став відомим усьому світу композитором, піаністом і диригентом, потім влаштувався в Радянському Союзі. Ніколи Сергій Прокоф'єв не забував свою батьківщину і з гордістю говорив: «..я уродженець України». В Україну він приїжджав з концертами з Європи (виступав в Києві, Одесі, Харкові); українська тематика простежується в багатьох творах нашого знаменитого земляка...

 

Це буде цікавим і для дорослих:

 

* Колись на землях східної України жили ірано-язичницькі скіфи і сармати, потім гуни і готи, тюрки-болгари, хазари, печеніги. Дії «Слова о полку Ігоревім» розгорталися саме в степах навколо Північного Дінця. В античні часи територія перебувала під владою Босфорської царства. Після цього була Золота орда (Тамерланд), яка розграбувала, і практично знищила корінне населення. Донеччина занепала і перетворилася в Дике поле. І тільки в 19ст. тут знову оселилися люди, серед них і запорізькі козаки. Вони ставили невеликі білі хатинки, обсаджували їх садами з вишневими і яблуневими деревами і заводили господарство.


** Частина цих земель була подарована Тамбовському поміщику Сонцову ц. Катериною за хорошу службу. Той переселив туди невелику кількість бідняків-селян з Росії, тому в селі можна було почути і укр. мову, і російський говір.


*** У процвітаючій Сонцівці (з тисячним населенням, п’ятьма вулицями по 2 км., школою, церквою) працювали черепичний і цегельний заводи, паровий млин, маслоробний та пивоварний заводи, величезний кінний завод, кузня, хутряна майстерня, пасіка, шинок, що давав величезний дохід.


**** Твори Прокоф'єва на укр. тематику: балет «На Дніпрі», оп. «Семен Котко», музика до к / ф «Котовський» і «Партизани в степах України» (використані тексти на укр. мові), «Скіфські сюїти», фортепіанна п'єса «Думка». В пісні-романсі, присвяченій землі, де композитор народився, є такі слова: «Золота Україно – край мій хліборобний,
За тебе чимало крові пролито народной»(з рос.).

 

 

 

 

 

 




Константиновская школа искусств Copyright © 2015
Все права защищены. Копирование материалов с указанием автора и активной ссылкой на сайт
Перепечатка материалов сайта без указания авторства строго воспрещается.